Режисура монтажу в сучасному аудіовізуальному мистецтві в межах постнекласичної парадигми

Abstract

Відомо, що вже в добу модерну традиційні художні форми розпочинають виявляти ознаки нестабільності. Народження фотографії в середині ХІХ ст., а потім, наприкінці ХІХ ст. — кінематографа, стало викликом для традиційних морфологій мистецтва. З народженням кіно поступово проясняється його онтологічна ознака — тотальна монтажність, яка, передусім, стосується драматургії та зображальності, зважаючи на об’єктивно відсутню аудіальну складову раннього фільму.