Abstract:
Перша половина XX ст. характеризується короткочасним ренесансом особистості і творчості М. Клементі. У той час з’явилися музикознавчі монографії О. Ніколаєва та Л. Плантінга, завдяки яким до композитора було знов привернуто увагу. Відродження спадщини М. Клементі відбулося не тільки в науковому, а й у виконавчому середовищі другої половини ХХ ст., коли фортепіанні твори лондонського Майстра став включати у свої концертні програми В. Горовиць. Однак на межі ХХ–ХХІ ст. як дослідницький, так і виконавський інтерес до особистості і творчості М. Клементі має лише епізодичний характер.