Особливостями виконавського стилю видатного румунського піаніста Раду Лупу (1945–2022) є його інтерпретаційні версії опусів німецьких композиторів-романтиків. Специфіка інтерпретації Р. Лупу для виконавського прочитання ...

Передумовами формування одеської піаністичної школи у XIX ст. стали: побутове салонне музикування; інтенсифікація культурного, зокрема музичного, життя в місті; виступи місцевих та гастролі західних піаністів. Популяризаторами ...

Фортепіанні транскрипції власних пісень відомого американського композитора Джорджа Гершвіна, які 1932 року були опубліковані у збірці під назвою George Gershwin’s Songbook, неодноразово привертали увагу широкого кола ...

На сьогодні в теоретичному музикознавстві закладено засади повноцінної, науково-аргументованої теорії фактури в музиці. Фактура — комплексне явище та наріжний виражальний засіб, який за своєю значимістю кореспондує з ...

Музична культура Китаю у ХХ ст. розвивалась під знаком синтезу національних музичних традицій і досвіду європейської академічної музики. У контексті цих процесів композиторами створюються численні опуси, що є адаптацією ...

Термін «піанізм» використовується для характеристик різних шкіл гри на фортепіано: віденській (В. Моцарт, І. Гуммель, К. Черні та ін.), лондонській (М. Клементі, Д. Фільд та ін.), шкіл Ф. Ліста, Т. Лешетицького, Ф. Бузоні. ...

У статті акцентувано увагу на очевидних складових музично-мовного письма Ф. Шопена, що робить стиль цього композитора впізнаваним, а саме - оригінальність елементів, які складають фактуру його творів та оригінальність ...

Перша половина XX ст. характеризується короткочасним ренесансом особистості і творчості М. Клементі. У той час з’явилися музикознавчі монографії О. Ніколаєва та Л. Плантінга, завдяки яким до композитора було знов привернуто ...

У творчому доробку А. Караманова (1934–2007 рр.) — композитора-симфоніста за типом мислення — особливе місце посідають три фортепіанні концерти, у яких, неначе в дзеркалі, відображається еволюція його стилю. Ознаками цього ...