Abstract:
У статті проаналізовано функціональний контекст Умберто Еко в романі «Сьома функція мови» Лорана Біне, виокремлено перелік функцій, пов’язаних як із роллю Еко в романі, так і з художніми наративами та науковими дослідженнями останнього поза межами роману. Семіотична функція реалізується, зокрема, через те, що У. Еко, як автор монографії із семіотики, бере участь у створенні її читача – Саймона, отже, і його наративного світу – роману Л. Біне. З іншого боку, Л. Біне, створюючи світ наративу, намагається звести свій світ до семіотичного конструкта, подібного семіотичному конструкта У. Еко. Функція інтертекстуальна переважно зумовлена наявністю прототекстів У. Еко – наративного («Ім’я рози») та наукових («Справа Бонда», «Супермен для мас», «Читач у казці» тощо). Функція риторична представляє У. Еко як великого Протагора – очільника клубу «Логос» та переможця
фінального риторичного поєдинку. Літературознавча функція полягає у використанні головним героєм роману літературознавчих досліджень У. Еко у здійсненні викладацької діяльності (лекція про Бонда), а також визначенні власного персонажного типу під час саморефлексії. На лінгвістичній функції У. Еко робить акцент Л. Біне на початку роману, маючи на увазі комунікативну модель останнього. І ця лінгвістична функція проявляється в «новій розробці» Якобсонона за участю Л. Біне у вигляді сьомої функції мови. Персонажна функція забезпечує як реалізацію всіх розглянутих функцій, так і додатково наукове консультування головного героя, вплив на географічні закрути сюжету, дублювання ролі Холмса-Саймона, підтримку кар’єри Саймона у клубі «Логос» тощо.
