Abstract:
У статті розглянута українська культура середини XVII — кінця XVIII ст. як «вікно можливостей» для повноцінної модернізації, особливо в територіально-хронологічних межах щойно виниклої української напівдержавності — Гетьманщини. Підсумовано основні тогочасні потенційні модернізаційні можливості на початку розглянутого періоду в економічній, політичній, соціальній і духовній площинах. Досліджено найважливіші результати їх півторастолітньої еволюції. Зроблено висновок, що масштаб і тривалість зазначених явищ виявилися наприкінці XVIII ст. недостатніми для здійснення якісного модернізаційного стрибка, який би дозволив українським землям започаткувати засади якісного нового, індустріального суспільства, порівняні з тогочасним центром і найближчою напівпериферією західної економічної світ-системи. Консервативні тенденції в усіх без винятку сферах взаємно блокували наявне «вікно можливостей». Наголошено на їх наслідках, які дотепер зберігають свою актуальність — невдачі модернізаційних процесів для української культури дорівнюють невдачам змагань національно-визвольних.
