Оцифрування фондів бібліотек України

Abstract

Дисертація є комплексним дослідженням особливостей оцифрування фондів бібліотек України. Запропоновано стратегічні напрями та базові організаційнометодичні засади вдосконалення організації оцифрування та формування цифрових колекцій у бібліотеках України. Розроблено інноваційні моделі організації оцифрування документної спадщини України. Здійснено компаративний аналіз закордонного та українського досвіду з реалізації проєктів оцифрування документної спадщини. З’ясовано сучасні світові тенденції оцифрування документної спадщини. Виявлено спільне та відмінне в підходах до оцифрування документів закордонних та українських бібліотек. Встановлено головні причини та чинники, які безпосередньо впливають на ефективність реалізації оцифрування в Україні. Надано рекомендації та визначено ключові напрями подальшого вдосконалення організації оцифрування в Україні. Представлено феномен оцифрування документної спадщини як важливий складник бібліотечно-інформаційного виробництва, що продукує цифрові об’єкти та формує вагому частину цифрової культурної спадщини. Доведено, що оцифрування документної спадщини та формування цифрових колекцій забезпечують такі можливості: збереження крихких оригіналів рідкісних і цінних документів та унікальних примірників через вилучення їх з активного обігу та використання цифрових копій; отримання доступу до вмісту великоформатних документів або документів застарілих форматів; забезпечення онлайнового транскордонного доступу до цифрових копій широкому загалу, зокрема й людям з інвалідністю, задля оперативного та повного задоволення їхніх освітніх, наукових та інших інформаційних потреб; популяризація історичних і культурних здобутків3 України; довготривале цифрове збереження документної спадщини для прийдешніх поколінь тощо. З потоку наукових українських і закордонних праць виокремлено шість основних груп, які: 1) складають загальне теоретико-методологічне підґрунтя щодо трансформацій бібліотечних установ та їхньої діяльності в умовах цифровізації суспільства; 2) розглядають технологію оцифрування, яка забезпечує збереження оригіналів документів та широкий доступ до цифрових копій; 3) вивчають різні типи й види документів, які є унікальними історичними джерелами інформації; 4) розкривають особливості оцифрування різних типів і видів документів; 5) описують практичний досвід оцифрування документів українськими та закордонними бібліотеками; 6) досліджують окремі аспекти та процеси оцифрування (критерії відбору; авторське право; техніко-технологічні аспекти; формування корпоративних проєктів; участь у міжнародних проєктах; інноваційні технології в контексті бібліотечної діяльності, зокрема аутсорсинг, краудсорсинг тощо). Застосовано комплекс наукових підходів (соціокомунікативний, системний, структурно-функціональний, соціокультурний, аксіологічний, компаративний) та методів дослідження (джерелознавчий аналіз, термінологічний аналіз, метод моделювання, контент-аналіз, статистичний метод, соціологічні методи тощо) для досягнення мети дисертаційного дослідження та виконання завдань. Уточнено зміст та обсяг таких понять: «оцифрування», «цифровізація», «цифрова реституція», «цифрова репатріація». Оцифрування (digitization) — сукупність послідовно виконуваних процесів (операцій) перетворення аналогових (фізичних) документів (паперових, аудіо- та відеодокументів тощо) у цифровий формат. Цифровізація (digitalization) — залучення, впровадження та використання цифрових технологій для оптимізації виконання низки операцій та процесів, виникнення нових моделей, напрямів і видів діяльності, які повністю ґрунтуються на цифрових технологіях. Запропоновано використання терміна «цифрова реституція» для позначення процесу повернення цифрових копій документів, які були переміщені, нелегально4 вивезенні або викрадені з території держави за різних умов, а «цифрова репатріація» — процесу повернення цифрових копій документів, які були вивезені під час воєнних дій. Проаналізовано міжнародні, європейські та національні нормативно-правові акти, які регламентують оцифрування документної спадщини. З’ясовано, що міжнародні організації (UNESCO, IFLA тощо) активно підтримують оцифрування документної спадщини задля її збереження та забезпечення вільного доступу до неї. Встановлено, що в Європейському Союзі оцифрування документної спадщини має значну нормативно-правову базу, яка складається зі стратегій, декларацій та рекомендацій, які мають бути імплементовані всіма державами-членами в національні законодавства. На основі студіювання нормативно-правових актів України, окремі положення яких безпосередньо чи опосередковано стосуються процесів оцифрування та формування національної електронної бібліотеки, зроблено висновок, що відсутність національної програми оцифрування документної спадщини призводить до неузгодженості дій бібліотек з оцифрування документів та відсутності інтегрованого національного цифрового ресурсу. Охарактеризовано сучасний стан оцифрування документів бібліотеками України, серед головних ознак якого названо такі: 1) здебільшого проєкти оцифрування започатковано в II пол. 2000-х — I пол. 2010-х рр.; 2) за масштабами реалізації проєкти оцифрування є локальними, регіональними, національними, міждержавними та світовими; 3) більшість проєктів в Україні є локальними, які генеруються національними/державними бібліотеками, обласними універсальними науковими бібліотеками та бібліотеками закладів вищої освіти; 4) рівень участі українських бібліотек у національних і міжнародних корпоративних проєктах відповідає початковому етапу. На основі застосування компаративного підходу виявлено суттєві відмінності між оцифруванням документів в Україні та розвинутих країнах світу: 1) в Україні кількісно переважають оцифровані книжкові та періодичні видання, а в інших країнах оцифровуються найрізноманітніші типи й види документів (телефонні5 довідники, меню тощо); 2) в Україні оцифровуються лише документи, які не є об’єктами авторського права, а за кордоном для оцифрування таких документів бібліотеки отримують дозволи й ліцензії на їх використання та надають різні режими доступу до них; 3) в Україні організаційні моделі оцифрування мають незначний рівень корпоративності, а в багатьох країнах світу національні цифрові бібліотеки інтегрують ресурси різних типів документно-комунікативних установ (бібліотек, архівів, музеїв, галерей тощо). Виявлено низку причин і чинників, які негативно впливають на сучасний стан оцифрування документної спадщини в Україні. Основними серед них є: відсутність національної програми оцифрування документів; недостатній рівень фінансування бібліотек; неналежне виконання положень нормативно-правових актів; відсутність єдиних технічних і технологічних стандартів оцифрування та формування цифрових колекцій; недостатнє ресурсне та кадрове забезпечення; низький рівень співпраці бібліотечних установ тощо. Виокремлено дві взаємопов’язані концепції оцифрування бібліотечних фондів: суцільну та вибіркову. Суцільна концепція передбачає оцифрування всіх або переважної більшості документів; а вибіркова — оцифрування пріоритетних груп документів, першочерговість яких визначається за сукупністю змістових і формальних ознак. Зазначено, що відбір документів для оцифрування має відбуватися за низкою критеріїв, які розподілені на такі групи: загальні (для всіх документів); специфічні (для окремих видів і типів документів), спеціальні (внутрішні та зовнішні чинники). Наголошено, що перевага має надаватися рукописним книгам, стародрукам, іншим особливо цінним і рідкісним книжковим виданням, унікальним примірникам, періодичним виданням, аудіовізуальним документам. Зважаючи на феномен оцифрування, виокремлено три підходи до оцифрування: презентаційний (оцифрування окремих документів), контекстний (формування контексту, пов’язуючи оцифровані документи між собою), знаннєвий (оцифрування в межах формування знаннєвих ресурсів).6 Запропоновано інноваційні моделі організації оцифрування документної спадщини України, в основу яких покладено види документів за місцем їх збереження (побутуванням) та технології отримання їхніх цифрових копій. Документну спадщину розподілено на чотири групи: 1) документи, які зберігаються в українських установах культури та пам’яті; 2) документи, які зберігаються в особових та родинних архівах в Україні; 3) документи, які зберігаються в закордонних установах культури та пам’яті; 4) документи, які зберігаються в особових та родинних архівах за кордоном. Для отримання цифрових копій документів рекомендовано використовувати аутсорсинг, краудсорсинг, цифрову реституцію, цифрову репатріацію. Обґрунтовано рекомендації та стратегічні напрями щодо вдосконалення організації оцифрування документів в Україні: 1) прийняття національної програми оцифрування документної спадщини; 2) визначення установиадміністратора для координування робіт з оцифрування; 3) реорганізація системи бюджетування, поєднання державного фінансування та додаткових джерел фінансування; 4) стимулювання співпраці між бібліотеками та з іншими установами, здійснення моніторингу рідкісних і цінних фондів бібліотек України, формування єдиного реєстру оцифрованих документів та тих, які відібрані для оцифрування; 5) розроблення науково-методичного забезпечення різних аспектів і процесів оцифрування; 6) законодавче закріплення винятків для бібліотек щодо оцифрування документів, які захищені авторським правом, позакомерційних робіт та творів-сиріт.