Аннотации:
Традиційно, коли йдеться про інклюзію в музейному просторі, наголошуються питання адаптації інфраструктури та експозиції. Оскільки такі проєкти є досить дорогими, то інклюзія часто тлумачиться як питання насамперед фінансове. Коли ж мова про інклюзію у суто екскурсійних варіантах, то часто йдеться про створення ексклюзивного продукту, орієнтованого на людей з інвалідністю, а у гірших випадках — про спорадичні благодійницькі акції. Проте, якщо оперувати логікою універсального дизайну, першим і принципово важливим моментом стає не стільки адаптація простору відповідно до потреб тієї чи іншої групи, скільки реалізація принципу «зробити зручним» для членів суспільства. Застосування цього принципу до екскурсійного продукту дозволяє поглянути на справу ширше: мова має йти не лише про простір експозиції, але насамперед про адаптацію екскурсії та експозиції до потреб сучасного покоління, а потім вже — про його удосконалення для задоволення потреб такої цільової аудиторії як незрячі. Мова наразі не про створення чергового фестивального продукту «одного дня», а про зміну самого підходу до створення екскурсії. Цікаво, що в рекомендаціях фахівців-тифлопедагогів є досить багато загальних моментів: можливість тактильного огляду, час на огляд, подання
інформації короткими змістовними блоками тощо. Власне, якщо звернемо увагу на маркетингові особливості поколінь Y та Z, то побачимо, що ці елементи також зроблять екскурсію зручнішою та цікавішою і для зрячих. Аналогічно й питання культури обслуговування наразі є актуальним не лише стосовно незрячих, але й інших цільових груп — дітей, молоді, людей поважного віку. Проблема найчастіше є комплексною, і вирішуватись має як комплексна (з уточненнями, які стосуються особливостей тієї чи іншої цільової аудиторії).
