Аннотации:
Екзистенціалізм перекладається з латинської як «існування», а трактується як напрям філософії XX ст., який аналізує людину як унікальну, духовну істоту індивідуума, що спроможна до вибору власної долі. Екзистенціалізм як напрям сформувався після I світової війни, а найвищої точки розвитку досяг у 50–60-ті рр. XX ст. Основною базою театру абсурду вважають філософію екзистенціалізму. У її основі полягає тема про абсурдність існування світу загалом. На першому плані проявляється внутрішній світ людини з усіма переживаннями, тривогами, страхами, емоціями, думками та надіями, але людина різко протиставляється навколишній дійсності. У світі, який оточує людину, немає певної системи координат, де вона могла б почуватися комфортно, тому такий світ слід вважати хаотичним. Сенс існування ставиться під питання постійного пошуку себе та місця у світі. Крізь видимий абсурд проявлялися приховані важливі філософські проблеми, такі як:
сенс буття, людська схильність ховатись від неприємних очевидностей та страхів; здатність людини протистояти злу; вибір між собою та своїм існуванням у системі навколишнього соціального світу.
