Abstract:
Свобода слова визначається однією з ключових прав і свобод, що належать кожній людині. У сучасному суспільстві, де інформація швидко поширюється, а комунікаційні технології стають неподільною частиною повсякденного життя, потреба у свободі слова стає невід’ємною частиною культури та соціальної динаміки, але на тлі історичного періоду розстріляного відродження в Україні виявляється надзвичайна актуальність потреби сучасної людини у свободі слова. Цей період, визначений репресіями та політичним придушенням, свідчить про те, як відсутність свободи слова може впливати на формування суспільного світогляду та індивідуальної ідентичності. На жаль, репресії не оминули й українських театральних діячів, які під гнітом влади все одно продовжували свою культурну діяльність, повністю розуміючи усі ризики. Ці події не лише забрали життя цвіту нації, але й позбавили суспільство багатьох талановитих і видатних особистостей. Серед них можна виокремити Леся Курбаса, Миколу Куліша, Євгена Плужника та інших. Український театр мав би більший потенціал для розвитку і внеску у світову культуру, і, на мою суб’єктивну думку, ці люди з власними новаторськими та інноваційними методами могли б створити театральну школу, що якомога більше зберігала традиції та культурну спадщину народу.
