Аннотации:
Пошуковістю, як генеральною ознакою доби, яскраво позначена творчість одного з найоригінальніших композиторів першої половини ХХ ст. М. Рославця (1881–1944). Його прагнення до винаходу нової системи організації звуку реалізувалось у створенні нової гармонічної системи, так званої «техніки
синтетакордів» — сполучень з шести-восьми та більше нот. З одного боку, у цьому «винаході» М. Рославця дослідники вбачали продовження гармонічних експериментів О. Скрябіна, а з іншого, — аналогії із серійною технікою австрійського композитора А. Шенберга. Попри ці порівняння, система М. Рославця за своєю суттю була індивідуальна й зовсім не схожа з іншими. Вона засновувалась на маніпуляціях із синтетичними акордами, що шляхом їх переносу на всі дванадцять ступенів хроматичної гами скеровували структурний план висоти тону всього твору як в гармонічному, так і в мелодичному вимірах.