Abstract:
В історичному розрізі стан церковно-співочої культури більшою чи меншою
мірою перебуває під впливом соціальної хвилеподібності. Гоніння, війна, мирний
час по-своєму насичують культурний народний пласт, починаючи від статистики і
закінчуючи воскресінням та стрімким відновленням забутих форм і стилів.
Показовим і великою мірою знаменним для такого відродження споконвічної
(або уставної) храмової культури, як не дивно, був досить тривалий період
загостреного ставлення держави до церкви, який можна позначити як гоніння
з різним ступенем тиску. Помітною ознакою цього періоду був відсів нестійких,
слабких елементів і водночас сповідування своєї належності до церкви та її культури
людей із вірою, мужністю та стрижнем. Саме ці представники суспільства не тільки
зберегли поширені на той час форми церковної культури і стиль мистецтва, а й,
прагнучи дістатись до глибинних її смислів, наново відкривали забуті уставні
форми: іконопис, спів і зодчество.
