Th e relevance of the article. Commemoration of the Holocaust is a practice that is the quintessence of the memory of the Jewish past and a promising approach for comprehension of collective experience. Successful realization of forms of remembrance is actively implemented in the main historical centers associated with Jewish history: Poland, Hungary, Germany, and others. It is there that commemorative practices have become an integral part of the multicultural dimension. For a long time, the national focus of Holocaust remembrance was regulated by political mechanisms post-Soviet space, depriving society of the opportunity to expand the functionality of commemoration. This influenced the presentation of the perpetuation of the tragedy and the formation of self-identity among Ukrainian Jews. The results. It is proven that by reconstructing the image of the past in the sociocultural dimension, it becomes possible to deprive the Jews of local perception and focus on building intercultural communication through the prism of a positive trend in preserving and restoring memory.
Комеморація Голокосту — практика вшанування, що є квінтесенцією пам’яті про єврейське минуле та перспективним підходом для осмислення колективного досвіду. Успішна реалізація форм пам’ятання активно впроваджується в головних історичних центрах, пов’язаних з юдейською історією: Польща, Угорщина, Німеччина та ін. Саме там комеморативні практики стали невіддільною частиною мультикультурного виміру. Вітчизняний фокус пам’ятання Голокосту тривалий час регламентувався політичними механізмами пострадянського простору, позбавляючи соціум можливості розширити функціонал вшанування. Це вплинуло на презентацію увічнення трагедії та формування самоідентичності серед українських євреїв. У статті представлено розгляд окремих прикладів сучасних комеморативних практик Голокосту та їхній вплив на культурний простір України. Виявлена та проаналізована динаміка урбаністичного, візуального й меморіального ракурсів вшанування, окреслена їхня специфіка. Методика ґрунтується на використанні таких методів: історико-культурологічного, за допомогою якого охарактеризовано особливості єврейської культурної пам’яті в рамках репрезентації Голокосту; соціологічний метод візуального аналізу, за допомогою якого досліджено специфіку меморіальних практик на прикладах комеморації; структурно-семіотичних методів, за допомогою яких було визначено співвідношення індивідуальної та колективної рефлексії в меморіальному просторі, окреслено специфічну символіку трагедії. Означено, що переосмислення трагедії єврейського народу є результатом переосмислення Голокосту в суспільстві. Це стало можливим завдяки активізації досліджень трагедії.
