Abstract:
У світовій історії свій унікальний підпис залишила потужна школа поетичного театру, яка зародилася та існувала у другій половині ХХ століття в Україні. Наразі ми бачимо здебільшого елементи її існування, в багатьох формах сучасного сценічного мистецтва вона знаходить застосування та втілення. Так до 150-річчя з дня народження взіриці поетичного спрямування Лесі Українки, був проведений фестиваль «Ні, я жива, я буду вічно жити» в місті Львові. Безліч прикладів можна розглянути, але вважаю доцільним зробити це згодом. На сучасному етапі розвитку мистецтва, коли ми загострено відчуваємо свою національну приналежність, своє коріння та важливість просування української автентичності, саме поетичний театр є яскравим, самобутнім зразком «коду нації». Але, наразі в своєму первинному вигляді ця школа фігурує не часто, все більше режисерів використовують у своїх виставах елементи поетичного театру, а не методику в цілому. Тому дослідження форм існування поетичного спрямування сьогодення є безумовно актуальним. Мета – з`ясувати форми існування поетичного театру сьогодення та довести їх приналежність до визначеної школи. Об’єкт дослідження – художня концепція поетичного театру. Предмет дослідження – форми існування поетичного театру в сучасному сценічному мистецтві України.
