Розвиток бальної хореографічної культури в Україні у 2010–2020­х роках

Abstract

Ковід-пандемія і повномасштабне вторгнення Російської Федерації з частковою окупацією української території, міграцією населення, розширенням зони бойових дій і регулярним ракетним терором всієї країни внеможливили турнірну й суттєво обмежили навчальну діяльність на всьому Сході України. Однак тренувальний процес в означених регіонах триває, попри всю небезпеку і ризик, адже ці заняття набули особливого значення в умовах дистанційної освіти як можливість живого спілкування й повноцінного навчання в прямій взаємодії з педагогом і однолітками, необхідного для становлення особистості й соціалізації дітей та молоді. При цьому можливості участі в турнірах для танцівників половини України вкрай обмежені, відтак перехід на вищі класи танцювання в наявній конкурсній системі для них тепер практично нездійсненний. Водночас в умовах сьогодення українська бальна хореографія почала активно опановувати невластиву їй раніше суспільно-політичну проблематику, залучаючись таким чином до творення національної культури.

The challenges of the 2020s, namely the COVID-19 pandemic and the full-scale aggression of the Russian Federation with partial occupation of the territory, population migration, expansion of the combat zone and regular missile terror throughout the country, have significantly affected the ballroom dance culture of Ukraine, in particular, changed the country’s dance map, limiting and partially making it impossible to hold competitions and training in the combat zone and eastern regions that are unprotected from sudden missile attacks. The socio-political upheaval has prompted the Ukrainian dance community to seek national self-identification, giving rise to the creation of imaginative and meaningful compositions through ballroom dance that would embody the pressing issues of our time, including the themes of war, occupation and the challenges they have caused. At the same time, the national organization system of the ballroom dance tournaments and training process has revealed significant shortcomings. In particular, the problem of upgrading to an international class of dancing in the context of the pandemic and then the war, which was felt in previous years, made it impossible for dancers in the eastern regions of Ukraine to develop, as they were deprived of the opportunity to regularly participate in competitions. The scientific novelty of the study is to analyze the modern tournament and training system of sports ballroom choreography in Ukraine in the last decade and to identify the problems that hinder the development of this type of dance art and have become especially acute during the challenges of the 2020s.