Дисертацію присвячено дослідженню флейтового мистецтва Китаю у вимірах міжкультурного діалогу. Актуальність теми дослідження визначається її приналежністю до такого універсального напряму сучасного музикознавства як міжкультурний та міжнаціональний діалог, що потребує звернення до методології дослідження, яка має базуватися на міждисциплінарному діалозі, зокрема загальної гуманітаристики та музикознавства, що уможливлює просування теорії та історії виконавства на рівні науково-теоретичного узагальнення гуманітарного знання. Об’єкт дослідження – флейтове мистецтво Китаю. Предмет дослідження – специфіка флейтового мистецтва Китаю у вимірах міжкультурного діалогу.
The thesis is devoted to the study of the flute art of China in the dimensions of intercultural dialogue. The typology of intercultural dialogue in the flute art of China of the 20th and early 20th centuries was developed in the thesis on the basis of the theory of dialogue developed in the works of A. I. Samoilenko. The types of intercultural dialogue functioning in the flute art of New China composers have been established. The first one is between different historical periods and layers of Chinese national flute culture. The second one is between historically and
geographically distant national traditions (Eastern and Western): metamorphosed sound archetypes actualized in the composer’s practice of the Celestial Empire are represented in the timbre of concert flute of European origin. Intercultural dialogue of the first type is conditioned by preservation of traditions reinterpreted in the
modern flute chronotope of the «Middle Land». The consequence of reinterpretation of preservation of ancient flute music of the Middle Kingdom into two genre groups – performed in plenary (chi-puchi) and indoors (tso-puchi) – in Chinese composers’ music is performance of program works of plenary themes (chi-puchi) indoors (according to the tradition of tso-puchi).
