Abstract:
Особлива позачасова значущість народнопісенного виконавства у духовних обріях української нації детермінується не тільки його ментальною «вкоріненістю» та резонуванням із усіма царинами буття людини та соціуму. Високий адаптаційний потенціал щодо трансляції в академічну та естрадну площини музичного мистецтва надає сучасному народнопісенному виконавству статусу маркера національної художньої картини світу, здатного до плюралістичної інтерпретації в контексті як народної традиції – в її автентичному, фольклористичному вимірах у сольному, ансамблевому та хоровому варіантах виконавського втілення, так і в академічному, і в естрадно-масовому музичному мистецтві.