Abstract:
Вокально-академічна практика метамодерної доби засвідчує зростання рівня співочого професіоналізму та водночас висуває вимоги щодо формування фахівців нової формації, здатних відтворювати взірці класичної спадщини, а також інтерпретувати новітній виконавський репертуар, зокрема музично-сценічний, оперний, з притаманною йому жанрово-стильовою мікстовістю та амбівалентністю системи взаємопов’язаних (інтонаційно-музичних, мовно-вербальних та пластичних) елементів мистецько-художнього цілого, зумовленого специфікою звукоакустичного (вокально-інструментального) простору та синтезуванням «магій» театральності, вокальності, танцювальності.