Abstract:
Статтю присвячено одній із найважливіших методологічних проблем документології — класифікації документа. У ній уперше розглянуто українську вишивку в статусі документа, визначено її специфічні ознаки та властивості як засобу комунікації. На основі екстраполяції на вишивку ознак загальної класифікації документа встановлено обсяг та зміст поняття вишитий документ, виявлено його особливості щодо семантиційної, сигнаційної складових, матеріальної основи та її конструктивного втілення. Окреслено перспективний напрям досліджень у документології, який вивчає особливості походження та функціонування вишитого документа в глобальному комунікаційному просторі.
