Аннотации:
У сучасному театральному мистецтві, не дивлячись на різноманіття мистецьких напрямів, важко знайти акторів, які однаково успішно справляються з будь-якою театральною школою і можуть легко переходити від однієї манери гри до іншої. Як приклад – творчий шлях Н. Ужвій, яка досягла вершин акторської майстерності
в діаметрально протилежних за мистецькими напрямами театрах. Як доказ − за більш ніж піввікову сценічну карʼєру актриса встигла увібрати в себе традиції театру корифеїв від свого першого вчителя І. Марʼяненка, де і проявилися її риси поетичності, ліризму і романтизму, згодом у «Березолі» намагалася відійти від психологічного реалізму та емоційності, і працювати за методом «перетворення» Л. Курбаса, а вже під час роботи в театрі ім. Франка, зберігаючи елементи березільської школи з нотою поетичності, знову перейти до реалістичної манери гри. Найяскравіше це помітно у відеоверсії вистави театру ім. Франка «Украдене щастя» 1952 р.
