Втілення західноєвропейських піаністичних традицій у педагогіці викладачів Одеської фортепіанної школи

Abstract

Передумовами формування одеської піаністичної школи у XIX ст. стали: побутове салонне музикування; інтенсифікація культурного, зокрема музичного, життя в місті; виступи місцевих та гастролі західних піаністів. Популяризаторами фортепіанного мистецтва були приватні музичні навчальні заклади, такі як: музичні курси Ф. Кестлера (1854); М. Шмітта, Г. Рахміля, К. Лаглера та Р. Гельма (1888); музична школа Л. Гарпфа (1877); музичні курси та класи Д. Ресселя (1892). Започаткування професійної музичної освіти в місті почалося після створення Одеського музичного училища (1876). У педагогічній та виконавській практиці одеські педагоги-піаністи втілювали успадковані від світових корифеїв піанізму кращі виконавські принципи західноєвропейських фортепіанних шкіл. У створеній на базі музичного училища Одеської консерваторії (1913) продовжили свою педагогічну практику Р. Кауфман, Г. Бібер та Б. ДронсейкоМиронович. Випускники західно європейських музичних навчальних закладів, заклали основи піаністичної культури в Одесі.