Abstract:
У творчості композитора Валентина Сильвестровa еволюціонують фундаментальні етнічні мистецькі прообрази, з новою силою актуалізується давня включеність українського музичного вислову у світові семіологічні процеси. Звернення В. Сильвестрова до базових основ музичного мистецтва, серед яких консонанс, мелодизм, тональність тощо, являє замкнення кола формування музичної реальності за останні пів тисячоліття. У творах В. Сильвестрова подекуди можна відзначити національно-своєрідну «кантовість» фактури, зокрема в ліричних фрагментах. Завдяки творчості В. Сильвестрова українське музичне мистецтво збагачується ще одним виміром — естетичним, що набуває особливої актуальності в умовах постмодерністичної культури.
