Народнопісенному виконавству у сучасному художньому просторі, належить особлива місія концентрації національних ментальних, світоглядних настанов в умовах активних процесів дифузії академічної, фольклорної й естрадної сфер музичного мистецтва та формування метастилю та інтонаційного метатезаурусу. Це зумовлює необхідність ревізії методичних настанов професійної підготовки сучасного носія народної пісенності як
універсального митця, здатного до самореалізації у різних стильових сферах. Мета статті – окреслення проблемних царин сучасного методичного дискурсу у царині народнопісенного мистецтва. Методологія статті ґрунтується на настановах системного підходу, аналізу та синтезу. Наукова новизна дослідження зумовлюється виявленням проблемних царин сучасного національного методичного дискурсу із питань фахового становлення та розвитку виконавця народної пісні. Проблемні царини сучасного методичного дискурсу з питань фахової підготовки носія народнопісенної традиції окреслюються: необхідністю акцентуації ментальних основ народнопісенного виконавства
та концентрації уваги на формуванні осмисленої, інтеріоризованої ліричності і кордоцентризму виконавської позиції, інтенсифікації культурологічної компоненти професійного виховання співака. Наголошено на потребі активного опанування локальною специфікою народнопісенного виконавства та водночас інтеграції методичних
досвіду регіональних вокальних шкіл, а також на необхідності уникання методичної уніфікації народного співу та тенденції виконавського наслідування. Акцентовано важливість методичного обґрунтування перманентно актуального розширення репертуару: автентичними зразками пісенності, що зумовлює потребу активізації опанування навичок експедиційної діяльності та настанов науково-дослідницької діяльності; новітніми творами сучасних українських митців, що зумовлює фокусування уваги на інтенсифікації настанов формування виконавської концепції. Сфокусовано увагу на необхідності всебічної технічної підготовки виконавця до багатовимірної художньої практики.
In the course of the study, the following results were achieved and the following conclusion were substantiated. The problematic areas of the modern methodological discourse in the professional training of a carrier of the folk-song tradition are outlined: the need to emphasize the mental foundations of folk-song performance and focus on the formation of a meaningful, internalized lyricism ad cordocentrism of the performing position, intensification of the cultural component if the dinger`s professional education. The need to actively master the local specifics of folk song performance and at the same time integrate the methodological experience of region vocal schools, as well as the need to avoid the methodological unification of folk singing the tendency of performing imitation, is emphasized. The importance of methodological substantiation of the permanently expansion of the repertoire is emphasized: authentic samples of song, which necessitates the intensification of mastering the skills of expeditionary activity and guidelines for research activities; the latest works of contemporary Ukrainian artists, which leads to a focus on intensifying the guidelines for the formation of the performance concept. Attention is focused of the need for comprehensive technical preparation on the performer for the multidimensional artistic practice.
