Abstract:
Для українського хореографічного мистецтва настав час самовизначення і повернення до національного коріння, щоб зберегти інтерес свого народу і саму можливість творити, тобто бути актуальними, живитись і задовольняти духовні запити суспільства сьогодення. Для бальної хореографії сьогодні вкрай важливо провести внутрішню ревізію цілей, цінностей, принципів свого мистецтва і зберегти зв’язок з суспільством в його важкому сьогоденні з обстрілами, ракетними атаками, відключеннями електропостачання, загрозою розширення окупації. В цих умовах тренери і танцівники не можуть покладатися лише на світові тенденції хореографії і сумлінно наслідувати іноземні зразки. Потрібно глибше розуміти специфіку мистецтва танцю, його художніх засобів і їх трансформації в умовах національної культури, в нашому випадку української. Дана кваліфікаційна робота присвячена рецепції танго в українській художній культурі і має простежити столітній розвиток цього феномену в українській культурі, виявити його специфіку, трактування, інтеграцію в інші художні форми.
