Короткий опис(реферат):
Починаючи з другої половини ХХ ст., у хореографічному середовищі зростає зацікавленість у вивченні історичних танців минулих століть, зокрема барокової хореографії, яка домінувала в Західній Європі з середини XVII cт. до середини XVIII ст. Основними джерелами для реконструкції танців цього періоду є праці Рауля-Оже Фейе, П’єра Рамо, Луї Пекура (у Франції), Келлома Томлінсона, Джона Вівера (в Англії), Готтфріда Тоберта (в Німеччині). Визначними дослідниками історичних тан-
ців у другій половині ХХ ст. були Мелузін Вуд, Мері Скіпінг, Ширлі Він, Венді Хілтон, Франсін Ланселот, котрі вивчали першоджерела й історію французької, іспанської та італійської хореографії.
