Abstract:
У статті розглянуто гумористичну збірку А. Житницького «Козліада», що складається з трьох розділів: літературні пародії, епіграми і веселі історії у віршах. Оцінено вісім десятків віршів першого розділу, які пародіюють відомий сюжет про долю бабусиного цапка з точки зору різних авторів; розглянуто розділ «Грами епіграми», представлений як своєрідне продовження книги того самого автора «З ліри
по одній ноті» (2000), де маємо дотепні характеристики справжніх і уявних харків’ян. Проаналізовано історії третього розділу, наближені за жанром до байки, що нагадують жарт, анекдот, а також смішинки для дітей. Доведено, що зріле мистецтво
сміху А. Житницького збагачено новими досягненнями як в ідейному розумінні, так і в галузі майстерності, оригінального використання засобів комічного. Книга розрахована на широке коло читачів, які мають почуття гумору.
