Abstract:
У статті реконструйовано вчення Г. Сковороди про самопізнання як презентацію персоналістичної філософії в її теїстичній парадигмі. З’ясовано, що «впізнавання себе» являє собою процес трансцендуючої свідомості в його орієнтації до Бога. В даному вченні виявлена риса християнського спіритуалізму, що стверджує цінність особистості в її поглибленості в сферу власного духу, внаслідок чого вона стає боже-
ственною особистістю.
