Abstract:
Одним з найвідоміших діячів українського кооперативного руху кінця ХІХ– початку
ХХ ст. є Христофор Антонович Барановський – людина, яка все своє життя
самовдосконалювалася та завзято й самовіддано розвивала справу кооперації. Хлопець із бідної селянської родини завдяки своїм здібностям і наполегливості вже в дев’ятнадцятирічному віці став заступником розпорядника одного з кооперативних
товариств. У статті розкрито його внесок у вітчизняну кооперацію: засновник першого сільського споживчого товариства в Україні (1898 р.); засновник Київського союзу кредитних товариств (1907 р.); організатор кооперативних курсів (1908 р.); голова правління Київського кооперативного банку (1911–1917 рр.); головний редактор друкованого органу кооператорів «Муравейник / Комашня» (з 1912 р.); товариш голови Другого Всеросійського кооперативного з’їзду (1913 р.); голова правління Українбанку (1917 р.). Наголошено, що його багатий досвід став у нагоді і під час державного будівництва доби Української національно-демократичної революції, він обіймав посади генерального секретаря фінансів УНР (1917 р.) і члена уряду В. Прокоповича Директорії УНР (1920 р.). На основі архівних матеріалів і діловодної документації з’їздів представників кооперативних установ у статті показано, що Барановський був переконаним прихильником кооперації як основи національної економіки, вважав, що кооперація сприятиме самоорганізації та культурному розвитку широких народних мас. У статті виділено, що саме він був автором ідеї та очільником Київського союзу кооперативних товариств; такі союзи він розглядав як противагу й конкурента великому капіталу. Показано розвиток його поглядів до рівня створення представницької організації кооператорів у загальнодержавному масштабі.
