Abstract:
Концептуалізовано комунікативну складову естетичних теорій Бруно Латура та Ґрема Гармана. Показано, що ідейним підґрунтям комунікативної естетики ХХ-ХХІ ст. є «пласкі онтології» як альтернатива ієрархічної моделі світу й поділу простору на суб’єкт і об’єкт. Установлено, що антропологічну складову в «пласких онтологіях» Б. Латура та Ґ. Гармана редуковано до рівня об’єкта в значенні розширення можливостей комунікації від лінгвістичного виміру буття до матеріально-речового. Зазначено, що акторно-мережева теорія Б. Латура зумовлює динамічну модель естетики, де головними є зв’язки між об’єктами, а не самі об’єкти. Об’єктнорієнтована онтологія Ґ. Гармана показана як комунікативна естетика в модусі розмаїття, рівності й необмеженої кількості комбінацій. Естетику в «пласких онтологіях» визначено як інтегративний чинник упорядкування об’єктів у просторі. Відсутність глибини в бутті й наявність чуттєвого досвіду поза межами антропологічного сегмента визначено як сутнісні ознаки комунікативної естетики.
