Генерацію другої гармоніки у процесі розвитку відповідної нестійкості досліджено для випадку чисто електронних нахилених бернштейнівських мод, модифікованих врахуванням кулонівських зіткнень та наявністю слабкого великомасштабного електричного поля у післяспалаховій петлі. Такі моди пропонується називати «квазібернштейнівськими». Розрахунки проводилися за припущення, що головні характеристики магнітоактивної плазми в основі петельної структури на ділянці, що відповідає нижньо-середній хромосфері активної області,визначаються за допомогою напівемпіричної моделі сонячної атмосфери Фонтенли — Аврета — Льозера ((FAL). Показано, що використання цієї моделі замість моделей атмосфери, що використовувалися раніше, а саме моделей Мачало — Аврета — Вернаци — Нойєса ((MAVN)та Вернаци — Аврета — Льозера (VAL) призводить до помітних змін порогових значень нестійкості за амплітудою субдрейсерівського електричного поля та граничних значень довжини хвилі збурення. Випромінювання в сантиметрово-міліметровому діапазоні може виникнути за сприятливих умов внаслідок злиття двох квазібернштейнівських гармонік з утворенням електромагнітної хвилі.
