Хроматографічні методи аналізу ґрунтуються на різноманітних фізичних і хімічних процесах, які дають змогу розв'язувати складні аналітичні задачі розділення та наступного визначення малих концентрацій близьких за хімічними властивостями речовин. Такі аналітичні проблеми іншими методами вирішувати важко, а часто - просто неможливо. Щоб вирішити цю проблему, необхідно не тільки вдосконалення хроматографів та їх програмного забезпечення не тільки для керування хроматографічним процесом, а й обробки результатів вимірювань. Задовільний опис процесу хроматографічного розділення речовин можна отримати, поєднавши окремі положення теорії еквівалентних тарілок, дифузної теорії Ван Деємтера. Для підвищення надійності таких вимірів, крім промахів, роблять два або три спостереження, і за результат вимірів приймають середнє арифметичне значення результатів цих спостережень. Ключові слова: дифузія, сорбент-сорбат, рухома - нерухома фаза, коефіцієнт, теоретична тарілка, хроматографічна колонка, адсорбційна хроматографія, погрішність вимірів, довірча границя.
