У даній статті автор обгрунтовує тезу про існуючий перехід від письмових кодів культури до її екранних форм, що виникають завдяки появі кінематографу й сполучені зі структурними трансформаціями культуротворчості. Автором аналізуються сутністні "механізми" культурної трансляції в "(пост)сучасності", що підвладні цілістній трансформації.