У статті визначено складові життєздатності систем критичного призначення, проаналізовано відомі методи побудови та забезпечення якості таких систем, наведені найбільш поширені визначення понять "адаптивність" і "адаптованість". Показано, що сучасні стандарти програмної інженерії трактують ці поняття в невиправдано вузькому формулювання. Архітектура адаптивного програмного забезпечення систем критичного призначення побудована відповідно до зробленої в роботі класифікації механізмів адаптивності. Розроблено модель процесів взаємодії між користувачем та адаптивною системою.
