Система соціальної інфраструктури являє собою сукупність інститутів у різних секторах економіки державної й муніципальної форм власності. Залучення приватних інвестицій у таких установах практично не можливе, оскільки вони фінансуються з бюджету. Однією з основних причин відсутності соціальних інвестицій в Україні є інституціональна недосконалість. У статті проаналізовані особливості фінансування соціальних інвестицій в Україні. Зазначено, що фінансування основних компонентів соціальних послуг здійснюється переважно з місцевих бюджетів. Наведене авторське розуміння соціальних інвестицій як засобу посилення соціальної орієнтації економічної системи. Обґрунтовано, що на сьогодні в Україні немає ефективних механізмів для забезпечення прибутковості інвестиційних ресурсів. Запропонована узагальнена модель стратегії поведінки оптимального інвестора, що ґрунтується на потенційному прибутку завдяки мінімізації власних витрат із урахуванням специфіки інвестицій, спрямованих у соціальний сектор.
