Формування в Україні сучасних господарських систем, що зорієнтовані на концепт самоорганізації територій, об’єктивно потребує зміни парадигми управління природними ресурсами в напрямі забезпечення їх ефективного фінансово-економічного використання. У статті показано, що господарська діяльність потребує оновлення організаційних форм, а також місце й роль фінансово-економічної складової в процесі капіталізації природних ресурсів із позицій їхньої прибутковості Визначено механізми імплементації таких ресурсів у фінансовий простір, підкреслено, що вони істотно впливають на ефективність фінансової системи. Із метою прискорення введення у фінансову систему нових активів розроблено пропозиції щодо створення відповідних умов, включаючи чітку специфікацію прав власності з диференціацією часткових правомочностей; запровадження в практику регулювання природно-ресурсних відносин обмежень і захисних механізмів; модернізацію законодавства у сфері застави та сек’юритизації; забезпечення економічних агентів ресурсами; гарантію проходження ресурсів через інфраструктуру тощо.
