Вітчизняна практика фондової діяльності свідчить, що емітенти не дуже зацікавлені в роботі з привілейованими акціями. Крім того, вони практично не мають обігу на провідних торговельних майданчиках організованого ринку, не є предметом дослідження рейтингових агентств. У статті на основі узагальнення світової практики, вивчення вітчизняної нормативної бази, що регулює емісію й обіг привілейованих акцій, а також біржової інформації обґрунтовано проблеми їх функціонування в Україні. Особливу увагу приділено формуванню грошових потоків за інструментом, показано доцільність відмови від одночасної фіксації дивідендів або ліквідаційної вартості. Запропоновано стандартизувати основні характеристики таких видів привілейованих акцій, як некумулятивні, відкличні, з правом погашення й конвертовані. Обґрунтовано потребу в законодавчому закріпленні номінальної, ринкової, викупної й ліквідаційної вартостей акцій із пропозиціями щодо їх тлумачення. Аргументовано можливість піврічної й щоквартальної періодичності виплати дивідендів за такими акціями.
