У статті розглядаються структурно-семантичні моделі словотворення сучасної української літературної мови (друга половина 80-х років XX - початок XXI ст.), актуалізовані внаслідок значної активізації в цей період потреб широких кіл суспільства в дальшому коригуванні (нормуванні та систематизації) різних сегментів літературної мови і, зокрема, системи словотворення.
