Через відсутність ефективного інституціонального забезпечення інноваційної сфери закони та настанови починають часом діяти не в автоматичному режимі, як належить формальним інститутам, а залежно від наявності в зацікавлених осіб достатніх ресурсів, щоб продукувати інновації в економіці. У статті узагальнено теоретичні аспекти розуміння інституціоналізації інноваційної економіки. Досліджено такі економічні категорії, як економічна трансформація, реінституціоналізація інноваційної економіки та деінституціоналізація інноваційної економіки. Розкрито поняття інституціоналізації інноваційної економіки за допомогою її критеріїв, серед котрих є запропоновані автором. З’ясовано, що рушійними силами інституціоналізації інноваційної економіки є ціннісні відносини, які виникають під час інноваційної діяльності, творчі здібності та рутини, формальні й неформальні інститути. Встановлено, що теоретико-методологічне обґрунтування структурної трансформації економіки України в напрямі переорієнтації на інновації має стати основою вибору стратегії її розвитку.
