Вивчення ролі суверенних фондів на фінансовому ринку та у світовій економіці, розуміння їхньої місії, стратегії та поведінки становить науковий і практичний інтерес. У статті розкрито ключові аспекти діяльності таких фондів як нових інституційних інвесторів на ринку капіталів, кількість, розмір і значення котрих у світовому фінансовому співтоваристві зростає в геометричній прогресії. На основі аналізу статистичного матеріалу визначено тенденції в діяльності фондів у посткризовий період, що засвідчують підвищення їх активності, прагнення до диверсифікації інвестиційних портфелів шляхом включення до зони уваги фондів нерухомості як класу активів та розширення географії інвестицій. Наголошено, що інвестиційна діяльність фондів, котрі є державними інститутами, спричиняє серйозні дебати у зв’язку з непрозорістю їхніх цілей і структури, ймовірністю політично мотивованих інвестицій та можливим втручанням у функціонування приватних компаній, чиї акції вони купують. Досліджено роль і місце цих державних фондів у забезпеченні макроекономічного розвитку та стабільності фінансової системи, а також у врівноваженні глобальних дисбалансів. Спектр суверенних фондів дуже широкий, кожному типу притаманна власна інвестиційна стратегія управління активами, обумовлена метою його створення. Підкреслено що, нівелюючи дію припливів і відливів коливань ринку, фонди, прагнучи до диверсифікації та реалізації антициклічних інвестицій, включали у свої портфелі всі класи активів та інвестиційні стилі. Різноманіття таких фондів вигідне для країн – реципієнтів інвестицій, також, як показує світовий досвід, їх доцільно створювати в країнах із негнучкою економікою, до того ж джерел їх формування дуже багато. Отже, Україні варто накопичувати цей досвід із урахуванням його майбутнього застосування.
