Метою статті є з’ясування ключових факторів, що впливають на процентну ставку на позиковий капітал, з одного боку, та на ставку витрат на відповідний капітал – з другого. Доведено, що у процесі обґрунтування фінансово-інвестиційних рішень слід оперувати не величиною витрат на позичений капітал, відображеною у фінансовій звітності за відповідний період, чи процентною ставкою, зафіксованою у кредитному договорі, а ставкою витрат на позиковий капітал. Ця ставка має використовуватися для визначення ставки дисконтування, котра є ключовим елементом інвестиційних розрахунків, обчислення справедливої вартості активів, оцінювання вартості бізнесу. Обґрунтовано, що ставка витрат на позичений капітал залежить від договірної процентної ставки, величини податкового щита, ймовірності дефолту боржника та обсягу можливих збитків кредиторів у разі дефолту позичальника. З’ясовано, що за фіксованої процентної ставки за користування позиковим капіталом зі зростанням імовірності дефолту, ставка витрат на позичений капітал знижується. У результаті, за інших рівних умов, зменшується ставка дисконтування та збільшується вартість компанії, а ринкова вартість боргового фінансового інструменту знижується. Водночас поступово процентні ставки, за якими залучаються позики, приводяться у відповідність зі значеннями ймовірності дефолту. Таким чином, остання є визначальним чинником, що впливає як на договірну процентну ставку, так і на ставку витрат на позичений капітал. Для зменшення процентних ставок необхідно знизити параметр імовірності дефолту через поліпшення фінансових показників діяльності підприємств, підвищення їхньої інформаційної прозорості та використання транспарентних і коректних рейтингових систем.
