У статті висвітлено теоретико-методологічні засади, об’єктивні передумови виникнення й функціонування, роль і значення національних наукових шкіл фінансів як специфічного суспільного інституту. Розкрито підходи щодо національної ознаки в їх класифікації; всезагально-універсальне та найважливіші аргументи правомірності існування національних наукових шкіл фінансів. Показано структурну неоднорідність і доктринальність української фінансової науки в ХІХ -- на початку ХХ ст., що не завадило формуванню самобутньої національної наукової школи фінансів. У цьому контексті аргументовано існування української школи фінансів середини ХІХ -- початку ХХ ст., висвітлено особливості її становлення й розвитку, характерні риси, місце та роль у світових координатах. Охарактеризовано її національно-особливе як невід’ємну складову провідної теоретичної парадигми; доведено, що воно виступає вихідною домінантою внутрішнього розвитку школи фінансів та сприяло виходу української фінансової науки на світовий рівень. Аргументовано необхідність вивчення її історичного надбання з урахуванням національних особливостей. Обґрунтовано гіпотезу, що виникнення й існування наукових шкіл є критеріально-значимим показником успішного поступу фінансової науки в країні. Доведено, що в сучасному світі залежно від національної специфіки, національно-особливого постає потреба в розробленні власної концепції тактики і стратегії фінансового розвитку держави. У таких умовах наукові школи стають “точками опори”, епіцентрами творення теоретичного забезпечення та фінансової ідеології стратегічної розбудови країни.
