У статті досліджено основні напрямки реалізації положень Кіотської конвенції щодо спрощення та гармонізації національних митних процедур у діяльності митних органів, оскільки кожна держава, яка прагне запровадити положення оновленої Кіотської конвенції, повинна оцінити ступінь готовності до їх застосування. Впровадження положень оновленої Кіотської конвенції може бути неприйнятним для країн з нерозвиненою митною інфраструктурою та інформаційними технологіями, а також відсутністю кваліфікованого кадрового потенціалу. Саме це пояснює той факт, що багато країн-учасниць Всесвітньої митної організації ще не приєдналися до оновленої Кіотської конвенції.
