У статті окреслено проблему побудови так званої низової естетики, або естетики вторинних відчуттів, у контексті некласичного естетичного дискурсу. Розглянуто концепції фізіологічних відчуттів Ж. М. Гюйо та Ф. Ніцше, проаналізовано теорію вторинних відчуттів М. Діакону. Доведено, що класична естетика заперечувала естетико-художній потенціал «низьких» чуттів, а сучасна актуалізація альтернативних чуттєвих модусів (дотик, нюх, смак) є необхідною альтернативою для традиційної ієрархії відчуттів.
