У статті розглянуто проблему алієнації в «Повісті про санаторійну зону» Миколи Хвильового через поняття паноптикону, інтерпретоване в праці «Наглядати й карати: Народження в’язниці» Мішеля Фуко. Наголошено на тому, що «безґрунтовні романтики», головні персонажі тексту українського письменника, підпадають під тотальний контроль з боку Системи. Звертається увага на ситуацію безвиході як таку та психологічні зміни в характері героя, який поступово втрачає контакт з реальністю. Зроблено висновок, що ситуація безвиході приводить до екзистенційного усвідомлення власної закинутості-в-світ.
