У статті обґрунтовано становлення й утвердження зваби як соціокультурного механізму. Автор наголошує, що зваба як соціокультурний механізм функціонує за принципом деконструкції метафізики присутності, що можна представити моделлю порожнього центру. Задіюючи стратегії, основані на децентрації, деконструйованих обернених знаках та вислизаючих символах, зваба як соціокультурний механізм спрямовує їх у сфери сексуальності та гіперреальності, чим генерує новий стиль сучасної культури –порногламур, орієнтований на симуляцію суб’єктивності через культивацію стратегій позиціонування особистості.
