У статті досліджено морально-естетичні трансформації життєсвіту людини епохи постмодерну крізь призму бінарної опозиційності новоонтологічного та постмодерністського дискурсу, зокрема суб’єктивність – асуб’єктивність, смисл – симулякр, темпоральність – дегуманізація часу. Окреслена опозиційність розкриває культуру постмодерну в модусі трансестетичності, що в іронічно-ігровій та симуляційній настанові відзначається ситуацією надзвичайної складності конституювання моральнісної особистості.
