У даній статті автор розглядає проблему творчості на прикладі наукової і філософської творчості в контексті екзистенціальної інтерпретації діаелектричної взаємодії раціонального і ірраціонального. Процес легітимізації ірраціонального, іллюструємий в цій роботі, є розвитком загальної концепції актуалізації індивідуальності, проведеної автором.
