Проаналізовано сучасне бачення проблеми ідеалу, пов’язаного з соціокультурними трансформаціями, що відбуваються в соціокультурному просторі й часі, у хронотопі культури, який на межі ХХ–ХХІ століть зазнав значних змін. Підкреслено, що перехід від усталеної модерної парадигми мислення до постмодерної парадигми потребує аналізу нового хронотопу культури (диспозитиву й транспозитиву). Визначено соціокультурний зміст диспозитиву й транспозитиву як системи просторово-часових реалій функціонування ідеалу в культурі й осягнення цього процесу в сучасній філософії. Зроблено висновок про те, що ця система шляхом освоєння новітніх тілесних констант культури, які набули легітимації у постмодернізмі, сформувала новий образ людини та вплинула на формування нових ідеалів.
