Комплексне дослідження представляє Шевченка-поета й Шевченка-художника в нерозривній єдності його творчої природи, художнього мислення і реалізації таланту. В роботі вперше досліджено міжвидову взаємодію мистецтв у доробку Шевченка, здійснено апробацію термінології на позначення причин і явищ літературно-мистецького інтеракціонізму (синестезія, екфразис, гіпотипозис), проведено зіставлення творчих досягнень Шевченка з творчістю західноєвропейських та російських митців, у тому числі митців універсального типу. В руслі запропонованої концепції подано начерк структурування цілісної Шевченкової літературно-мистецької спадщини через образи-концепти.
