Розглянуто подив, вдячність та благоговіння як специфічні етичні "першо-феномени", які уможливлюють автентичний спосіб існування людини, сприяють виявленню та розкриттю її глибинної сутності, а також мають онтологічний вимір. На основі філософсько-теологічної традиції подив, вдячність і благоговіння тлумачаться як екзистенціали, що конституюють глибинні основи особистісності.
