У статті проаналізовано сучасну драматургію у контексті співвідношення з реальністю, актуальними суспільними процесами та використано неоміфологічні стратегії. Автор розглядає категорію хронотопу в драмі у зв'язку з соціокультурними змінами і пропонує концепцію ідентифікації сучасної драматургії як діагностичної та прогностичної моделі соціуму.
